Саме так перекладається з тюрської мови річка Тагамлик. А як твердить дослідник і краєзнавець Валентин Посухов, в глибоку давнину на берегах животоку, що огортає Машівку, Селещину. і Новий Тагамлик, розміщувалося татарське володіння хана Кубрата. Підтвердженням цьому є випадок. Так, в 1912 році два хлопчики з села Мала Перещенина, "що розміщене неподалік Кустолово-Суходілки, в одному із курганів наштовхнулися на нині відомий у всьому світі скарб, де налічувалось 25 кілограмів золотих і 50 кілограмів срібних виробів.

На одному із перснів було викарбувано ім'я хана Кубрата. А як відомо з історії, у 660-670 роках він зустрів свою останню годину в своєму житлу під Малою Перещепиною, де піщаний пагорб став йому могилою.

Татарський хан не випадково вибрав для поселення мальовничі краєвиди на березі Тагамлика. Отже можна з впевненістю заявити, що в ті далекі часи цей животок був багатоводним, розкішним і привабливим. Окремі його частини узбережжя й понині радують людське око, є місцями відпочинку населення. Хіба не приємно в святковий день поніжитися в Тагамлику, поблизу села Латишівки.

Хоча якби в нашому краї більше уваги приділялося охороні природи і відродженню животоків, то зон для відпочинку дітей на берегах Тагамідика було б набагато більше.

Про повноводне русло нашої річки свідчить і те, що коли в сиву давнину в Машівці формувалася чумацька валка, то селещинські чумаки переправлялися мажами через Тагамлик по кілька діб. Також, незважаючи на довготривалу переправу, до Селещини з багатьох навколишніх сіл сусідніх районів приїздили чумаки і землероби за дьогтем і смолою. В ті часи тут функціонували відомі на всю округу дьогтярня і смоловарня, де з бересту та сосни виготовляли вкрай необхідну продукцію.

Саме цей прекрасний і унікальний край, що розміщений на берегах Тагамлика і поставили за мету вивчити члени наукової фольклор-но-єтнографічної експедиції «Чумацький шлях» Селещинської середньої школи, науковим консультантом якої ст.ш столичний народознавець, автор славнозвісної «Берегині» Васпть Тимофійович Скуратівський. Протягом місяця понад 120 членів експедиції обходили подвір'я старожилів сіл Селещини, Сухоносівки, Коновалівки, Тнмченків-ки. Ними зібрано досить таки об'ємний і цікавий матеріал про промисли і ремесла, побут і культуру, звичаї, обряди, традиції.

Крім цього селещинські «чумаки» записали розвідки стосовно інших сіл Машівщини, які молоді роки провели не на території місцевої сільради, а в інших населених пунктах.